Гіпотиреоз: як діагностувати, чи завжди лікувати

Гіпотиреоз — це стан, що характеризується недостатньою секрецією гормонів щитовидної залози. Маніфестний гіпотиреоз дає симптоми, які важко пропустити. Пацієнти скаржаться на уповільнення, порушення концентрації, втому, сонливість, сухість шкіри, її потовщення і лущення, захриплість, швидке замерзання, постійні запори, здуття живота, іноді також збільшення ваги, симптоми депресії. Спостерігається артеріальна гіпертензія, брадикардія, швидший розвиток ішемічної хвороби серця, в крайніх випадках — симптоми недостатності кровообігу, порушення ліпідного і вуглеводного обміну. У жінок порушується місячний цикл і виникають труднощі з вагітністю, а перебіг самої вагітності аномальний. У дітей порушується загальний розвиток, особливо знижуються інтелектуальні можливості, що проектується на все майбутнє життя.

До розвитку повномасштабного гіпотиреозу, як правило, виникає субклінічна форма, яка щорічно у 2,5–5% хворих переходить в явну форму. Субклінічна форма не дає таких сугестивних симптомів, як вищезгадані. Тим не менш, можна помітити посилену схильність до втоми і різні форми симптомів повної гіпофункції, які іноді важко зауважити через повільний перебіг хвороби.

Причини

Причиною гіпотиреозу в 99% випадків є пошкодження самої залози, викликане:
– хворобою Хашимото і її варіантами (включаючи післяпологовий тиреоїдит)
– підгострим запаленням щитовидної залози
– дефіцитом йоду
– ятрогенними причинами (стан після видалення щитовидної залози, лікування J131, опромінення щитовидної залози у пацієнтів після променевої терапії голови та шиї, застосування таких препаратів як тиреостатики, солі літію, інтерферон альфа, аміодарон, інгібітори тирозинкіназ)
– порушеннями розвитку щитовидної залози (недорозвиненість щитовидної залози, її гіпоплазія або ектопія)
– зниженням чутливості до ТТГ
– дуже рідко — генетично обумовленими порушеннями синтезу гормонів щитовидної залози

Набагато рідше (у 1% випадків) розвивається вторинний гіпотиреоз, що є результатом недостатнього стимулювання секреції гормонів щитовидної залози через пошкодження гіпофізу. Така ситуація виникає в разі розвитку новоутворень в області гіпофізу й гіпоталамусу, після нейрохірургічних операцій або опромінення, після травм голови, при захворюваннях, що протікають з інфільтрацією до ЦНС, в разі ішемії гіпофіза (на приклад, в результаті гіповолемічного шоку, при цукровому діабеті) тощо. Симптоми вторинного гіпотиреозу менш виражені і спостерігаются поряд з іншими симптомами дефіциту гормонів гіпофізу.
Йод

У Польщі завдяки профілактиці дефіциту йоду (йодування кухонної солі і молока) в даний час дуже рідко виявляється гіпотиреоз з цієї причини. Він виникає в екстремальних ситуаціях (елімінаційні дієти, недоліки в харчуванні). Гіпотиреоз може також статися в разі надмірного вмісту йоду у харчуванні (при самостійному використанні так званих альтернативних методів лікування, споживанні різних видів добавок ) або в результаті використання препаратів, що містять велику дозу цього елемента, на приклад, аміодарону.

Діагностика

Оскільки переважна більшість випадків гіпотиреозу пов’язана з пошкодженням самої залози, в цьому напрямку і слід проводити діагностику в першу чергу. Зазвичай виявляється аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото) або ятрогенні причини — після лікування радіоактивним йодом або після операції на щитовидній залозі. У діагностиці гіпотиреозу, крім оцінки стану пацієнта і ретельного анамнезу, використовуються лабораторні та візуальні дослідження:

– оцінка концентрацій ТТГ, вільних T3 і T4
– дослідження антитіл (анти-ТПО, анти-ТГ, TRAb)
– УЗД щитовидної залози, іноді сцинтиграфія щитовидної залози
– рідше МР гіпофіза (в пошуках причин вторинного гіпотиреозу)
– інші допоміжні дослідження: ліпідограма, морфологія, дослідження функції печінки, вуглеводного балансу, електролітів

При первинному явному гіпотиреозі ми спостерігаємо низькі концентрації периферичних гормонів (вільних T4, T3) і підвищену концентрацію ТТГ. При хворобі Хашимото характерні також збільшення титру антитіл проти ТПО і ультразвукове зображення щитовидної залози (неоднорідна ехоструктура залози, знижена ехогенність паренхіми, області інфільтратів і фіброзів в запущених випадках).

При субклінічному гіпотиреозі концентрації периферичних гормонів залишаються нормальними (скоріше, в нижніх границях норми), концентрація ТТГ, навпаки, вища, але не така висока, як при явному гіпотиреозі.
Інша система результатів передбачає більш складні причини, що вимагають поглибленої діагностики.

Лікування

Лікування вимагають всі випадки розвитку явного гіпотиреозу і окремі випадки первинного субклінічного гіпотиреозу (якщо стверджено зокрема ТТГ >10, високий титр антитіл, зоб, наявність факторів ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи, у жінок, які планують вагітність або є вагітними, людей з посиленими суб’єктивними симптомами). Лікування полягає в заповненні гормональних недоліків. Застосовується левотироксин (Euthyrox, Letrox), рідше ліотиронін. Схема лікування проста і передбачає, як правило, введення препарату в одній добовій дозі, вранці натщесерце. Левотироксин доступний у рідкій формі (для використання у людей з мальабсорбцією, у дітей або за запитом у деяких пацієнтів). Дозування препарату підбирається індивідуально на основі результатів контрольних досліджень. Вкрай важливо оптимальне лікування вагітних жінок, під час якого необхідно приймати йод у відповідній дозі (йод в дозі 150–200 мкг міститься у вітамінних препаратах, призначених для вагітних). Правильний гормональний баланс при вагітності запобігає порушенням нервової системи у плода, створюючи максимально сприятливі умови для розвитку мозку, нормального росту і загального розвитку.

Ефективність лікування оцінюється за допомогою лабораторних аналізів концентрацій гормонів. Після отримання відповідного контролю дослідження повторюють що 6–8 місяців. Під час вагітності перевірки проводяться з регулярними щомісячними інтервалами. Після пологів необхідна гормональна переоцінка і відповідне коригування доз ліків.

У Польщі всі новонароджені проходять скринінг функції щитовидної залози; кров для обстеження береться з п’яти в першу добу життя. У разі виявлення порушень батьків негайно повідомляють про подальші дії. Це дозволяє швидко проводити відповідне лікування і зводить до мінімуму ризик аномального розвитку дитини.