ЛІКУВАННЯ БЕЗПЛІДДЯ

Zofia Borowiec : Діагностика причин безпліддя партнера не повинна нагадувати пошук чорної кішки в темній кімнаті. Може статися так, що, шукаючи потрібну інформацію, ми натрапимо на неї зовсім несподівано, випадково, відкриваючи книгу на першій-ліпшій сторінці. Однак, набагато доцільніше буде прочитати книгу від початку до кінця та отримати вірогідні знання, які нас цікавлять. Те ж саме також стосується ідентифікації причин безпліддя – можна виконати безліч тестів «про всякий випадок», проте значно ефективнішим способом є систематичний аналіз  можливих підстав, генетичних передумов і способу повсякденного життя подружжя та визначення раціонального плану дій. Причиною безпліддя може бути безліч факторів: гормональні розлади, анатомічні перешкоди, імунні проблеми або хронічні захворювання чи навіть психологічні бар’єри.

Відповідно до рекомендацій Польського гінекологічного товариства та Польського товариства репродуктивної медицини – безпліддя або неплідність – це нездатність зрілого організму дати потомство протягом 12-ти місяців регулярних статевих відносин без використання контрацептивів. За офіційними даними, у цілому світі з цією проблемою стикається більше 20% людей репродуктивного віку, а в Польщі – близько 1,5 млн осіб.

Один рік очікування вагітності без бажаного ефекту свідчить про те, що подружня пара повинна звернутися за консультацією до фахівця та пройти відповідну діагностику. В обґрунтованих випадках, цей період може бути коротший, що слід взяти до уваги тоді, коли, наприклад, вік жінки перевищує 35 років, у випадку розладів менструального циклу, аномалії статевих органів або чоловічого безпліддя. Експерти в галузі репродуктивної медицини опрацювали рекомендації щодо діагностики та лікування безпліддя, які не нав’язують подружнім парам жорстких правил поведінки, а наводять безперечні аргументи та пропонують джерела знань, які будуть корисними для вирішення проблеми відповідного характеру.

Вибір напрямку дій та відповідних заходів повинен бути продуманим рішенням фахівця за погодженням з подружжям – тобто за їх обопільною згодою.

На першому етапі жіночої діагностики, лікар збирає анамнестичні дані, тобто проводить інтерв’ю, після чого здійснює об’єктивне та гінекологічне обстеження, а також гормональну діагностику та відповідні візуалізаційні дослідження.

Оцінка функції яєчників повинна містити клінічний анамнез систематичності менструального циклу та діагностику яєчників (визначення лютеїльного прогестерону та ультразвукове дослідження).
До методів візуалізаційної діагностики, яка дозволяє докладно визначити анатомічні особливості репродуктивної системи пацієнтки, належить ультрасонографія , гістеросальпінгографія  (HSG) або гістеросальпінгосонографія (SIS або HyCoSy).

Якщо, на підставі клінічних симптомів, лікар підозрює аномалію розвитку маткових труб, він може додатково розширити діагностику до лапароскопії з визначенням їх прохідності, тоді як у діагностиці патологій матки важливу роль відіграє гістероскопія.

Основним елементом діагностики, яка здійснюється у чоловіків, є дослідження сперми за правилами, визначеними ВООЗ.

Слід також зауважити, що існує певний відсоток т. з. безпліддя необґрунтованого походження. Поряд з аналізом усіх його можливих причин – це одна з найбільш серйозних дилем для сучасних клініцистів.

Беручи до уваги принципи сучасної медицини (EBM – evidence based medicine – медицина, що заснована на доказах), рекомендації наукових суспільств з урахуванням, перш за все, благополуччя пацієнтів – слід пам’ятати, що ключове значення у цьому випадку має збалансований, індивідуальний підхід до кожної пари та призначення діагностичних досліджень, найбільш відповідних саме для неї. Такий підхід дозволяє збільшити шанси на успіх – зачаття здорової, повноцінної, очікуваної дитини, яка буде спільною радістю – для батьків і лікаря.