Сучасні пренатальні дослідження.

Сучасне пренатальне тестування, чого від них можна очікувати? Який пренатальний тест провести? Тест NIFTY? Тест HARMONY? Обстеження першого триместру? Амніоцентез? Тест FMF? Тест PAPPA?

Пренатальні тести – це скринінгові тести, що проводяться в першому та другому триместрах вагітності для виявлення вроджених захворювань плода.

Спочатку проводяться неінвазивні пренатальні обстеження. Це скринінгові тести, спрямовані на оцінку ризику генетичних захворювань плода. Слід пам’ятати, що неінвазивне пренатальне обстеження – це ще не діагноз, а лише оцінка ризику, чутливість якого залежить від типу використовуваного тесту (пренатального обстеження). Отже, під час базового ультразвукового обстеження FMF (11-14 тижнів вагітності) ризик синдромів Дауна, Едвардса та Патау у плода визначається на основі віку матері, потиличної прозорості плода та частоти серцевих скорочень плода. Чутливість цього тесту, тобто рівень виявлення становить 80%. Ультразвукове дослідження також дозволяє оцінити основну анатомію плода і виявити так звані великі дефекти. І ось ще одне зауваження: деякі вади розвитку видно лише у другому триместрі вагітності (наприклад, агенезія мозолистого тіла, вади серця та нирок, розщеплення хребта), отже, необхідність ще одного ретельного обстеження ультразвуком між 18-22 тижнями вагітності. Поєднання ультразвуку між 11-14 тижнем вагітності (за даними FMF) за допомогою подвійного тесту (аналіз крові матері, тест PAPP-a) підвищує чутливість тесту приблизно до 92%. Отриманий результат – це ризик, а не діагноз. Передбачається, що коли отриманий ризик перевищує 1:250-1:300 (тобто ризик популяції), для розгляду остаточного діагнозу слід враховувати так званий високий ризик дефектів та інвазивну діагностику (наприклад, амніоцентез, забір ворсин хоріона) – тобто підтвердження або виключення генетичного дефекту плода.

Іншим сучасним скринінговим тестом є тест на вільну ДНК плода (cffDNA, NIPT, наприклад, тест NIFTY, тест HARMONY) – цей тест полягає у виявленні та оцінці вільного генетичного матеріалу плода (ДНК), що циркулює в крові матері, який з’являється в її крові на 5-му тижні вагітності та зникає незабаром після пологів. Однак, щоб отримати відповідну кількість генетичного матеріалу плода, тест слід проводити після 10-го тижня вагітності. Чутливість тесту становить 99,9% для визначення ризику синдромів Дауна, Едвардса та Патау. Це також дозволяє (хоча і з меншою чутливістю) виявляти генетичну стать – що має колосальне значення в сім’ях із пов’язаними статевими генетичними захворюваннями, аномаліями кількості статевих хромосом (синдром Тернера і Клайнфельтера) та набагато рідшими синдромами мікроделеції або мікродуплікації (наприклад, синдром ДіГеорджа). Пацієнтка отримує такий результат: низький або високий ризик виникнення конкретного дефекту, що, як і у випадку з подвійним тестом, є показником для поширення діагностики та проведення інвазивних тестів. Слід пам’ятати, що цей метод також має хибнопозитивні та негативні результати і не є остаточним результатом, хоча він має найвищу чутливість серед будь-яких неінвазивних пренатальних скринінгових тестів, доступних на ринку.

Що стосується вагітності близнюками, чутливість описаних методів нижча, а аналізи крові не застосовуються при вагітності з більшою кількістю плодів (в таких випадках можна оцінити ризик генетичних дефектів лише на основі ультразвукових маркерів за даними FMF у віці від 11 до 14 тижня вагітності).

Отже, чутливість тесту PAPP при вагітності близнюками становить близько 70-84%, залежно від типу вагітності, а чутливість вільної ДНК плода становить 93,7%.

Підводячи підсумок, слід пам’ятати, що понад 90% відхилень у плода виявляються при вагітності без будь-яких сімейних обтяжень, і близько 70% дітей з синдромом Дауна народжуються від матерів до 35 років, тобто поза групою високого ризику. Частота хромосомних аберацій (синдроми Дауна, Едвардса та Патау) становить приблизно 9 із 1000 живонароджених.  Отже, очевидно, що існує потреба популяризувати та отримати доступ до пренатальних тестів для всіх вагітних жінок, незалежно від віку та сімейних обтяжень. Кожна жінка має право знати, чи є у її дитини генетична хвороба. Вона має право прийняти зважене рішення, чи хоче продовжувати цю вагітність, і чи зможе вона підготуватися до народження хворої дитини. З іншого боку, слід пам’ятати, що жоден із представлених тут тестів не може виключити всі можливі відхилення у плода (і лише найпоширеніші, для яких доступні тести), і кожен метод має свою специфічну чутливість. Це означає, що кожен метод несе ризик хибнопозитивних результатів (де у дитини насправді немає дефекту, хоча результати свідчать про це), а також хибнонегативних результатів (де результат тесту вказує на низький ризик, а дитина народжується хворою). Однак, чим вища чутливість тесту, тим нижчий хибнопозитивний показник.

Велику другу групу генетичних тестів становлять інвазивні тести – класичне розведення, швидкі тести на анеуплоїдію хромосом, мікрочипи, тести на моногенні та метаболічні захворювання. Однак це вузькоспеціалізовані тести, пристосовані до потреб конкретних пацієнтів, після ретельного генетичного аналізу, які рекомендуються лише вузькій групі пацієнтів з групи ризику.